Онлайн-лекція Катерини Кобченко “Емансипація у дзеркалі пропаганди: жіночі образи радянських плакатів 1920-1930 рр.”

5 листопада 2020 р. запрошуємо на онлайн-лекцію

“Емансипація у дзеркалі пропаганди: жіночі образи радянських плакатів 1920-1930 рр.”

Доповідачка: Катерина Кобченко – кандидатка історичних наук, наукова співробітниця Центру українознавства філософського факультету КНУ імені Тараса Шевченка та проекту „Примусова праця 1939-1945: спогади та історія“ (онлайн-архів), Вільний університет Берліна, Німеччина.

Питання жіночої історії є важливим складником наукових інтересів доповідачки, яка є членкою Української асоціації дослідниць(ків) жіночої історії – УАДЖІ (http://www.womenhistory.org.ua/), авторкою монографії «”Жіночий університет Святої Ольги”: історія Київських вищих жіночих курсів» (2007), співупорядницею та співавторкою збірника «Жінки Центральної та Східної Європи у Другій світовій війні: Гендерна специфіка досвіду в часи екстремального насильства» (2015).

Час проведення16.00 – 18.00

Зареєструватися можна тут: https://forms.gle/1r7h1PmYnkcsp2oQ9 

Емансипація жінок була проголошена справою державної політики в СРСР. Прагнучи масово залучити жіноцтво як соціальний та трудовий людський ресурс до розбудови радянської держави, влада сподівалася, що жінки будуть зацікавлені у підтримці її політики, яка гарантувала їм ті ж громадянські й політичні права, що й чоловікам. Однак реалізація радянської політики щодо жінок не завжди проходила гладко, а на початку 1930-х рр., подібно до інших сфер суспільно-політичного та економічного життя, зазнала істотних змін, так що соціальну роль радянської жінки цього періоду дослідники пізніше означили як «подвійне навантаження» – в родинному житті та на виробництві.

Важливим джерелом, що відображає історію радянської емансипаційної політики перших двох десятиліть радянської влади є плакати, які зображали жінок і водночас мали жіноцтво своєю цільовою аудиторією. Їхня кількість, тематична та жанрова різноманітність вкупі з художньою мовою, спрямованою на різні соціальні групи, може вважатися своєрідним «художнім літописом» радянської політики і пропаганди в питанні досягнення жіночого рівноправ’я, тоді як їх усебічний аналіз є формою міждисциплінарного підходу до вивчення жіночої історії радянського періоду.