Відкрита лекція к. філол. н. Олени Синчак “Жіночі назовники на перехресних стежках влади, ідеології та (мовної) політики”

7 грудня запрошуємо на відкриту лекцію “Жіночі назовники на перехресних стежках влади, ідеології та (мовної) політики”

Доповідачка: Олена Синчак – доцентка кафедри філології УКУ, кандидатка філологічних наук (зі спеціальності “Загальне мовознавство”)

Місце проведення: cемінарська кімната (авд. 424), Гуманітарний факультет, вул. Козельницька, 2а

Час проведення: 16:00-17:30

synОстанні десятиліття в україномовному просторі стрімко зростає затребуваність фемінітивів – назв на означення жінок за професією, видом діяльності, соціальним статусом та ін. Однак ми все ще вагаємося, як доцільніше назвати жінку: професор чи професорка, керівник чи керівниця, психолог чи психологиня? Хоча автори й авторки довідників із культури мови, академічної граматики української мови (Іван Вихованець, Катерина Городенська) та низки дисертацій закликають нас активніше вживати власне жіночі назви, словники повною мірою не відображають словотворчої динаміки фемінітивів, їх вилучено з ділового та наукового вжитку.

Суперечливість нормативних практик спонукає до розмірковувань: якщо фемінітиви активно вживають у медіях та літературі, на яких підставах значну їх частину витіснено на задвірки літературної норми? Які соціокультурні наслідки криються за такими діями? Чи мовна норма уникати жіночих назв панувала завжди і які чинники уможливлюють нині її перегляд?

Під час лекції головно спробуємо з’ясувати, яким робом жіночі назви залучено до розподілу влади і символічного капіталу в суспільстві. Зокрема, розгляд жіночих назовників у рамцях теорії французького соціолога П’єра Бурдьє проллє світло на те, як українська мова постає простором символічної боротьби і за престиж та визнання досягнень жінки в суспільстві, і за ідеологічні стремління (мовної) політики.