Відкрита лекція «”Жіночий час” і “жіноча робота”: соціокультурні особливості фемінної темпоральності»

5 квітня запрошуємо на відкриту лекцію «Жіночий час» і «жіноча робота»: соціокультурні особливості фемінної темпоральності» 

Доповідачка: Валентина Якубіна – к. філ. н., доцентка кафедри теоретичної і практичної філософії філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Місце проведення: cемінарська кімната (авд. 424), Гуманітарний факультет, вул. Козельницька, 2а

Час проведення: 16:15-17:30

Єдиний, хто не втомлюється, – час. 
А ми живі, нам треба поспішати
.

Л. Костенко «Життя іде і все без коректур…»

17122292_670161389837708_533125026_oЖінки та час перебувають у специфічному темпоральному взаємозв’язку, – адже вони відчувають часовість особливим чином, відмінним від чоловіків. Цей цікавий зв’язок, що підкреслюється наявністю концепту «жіночого часу» у сучасній феміністичній теорії, можна відтворити завдяки двом основним аспектам: соціальному та біологічному.

Перший аспект часу, означений вище, реалізується у феномені «жіночої роботи», що традиційно включає, як можливу роботу за фахом, так й піклування/турботу про інших; а от другий аспект часу – «втілюється» у тілесному вимірі жіночності: йдеться про менструацію та репродукцію, «темпоральність народження».

Соціально-політична темпоральність в лінеарній структурі сучасної нам історичної епохи дозволяє визнати доволі перманентний конфлікт між різноспрямованими варіантами часу, та виділити, на противагу лінеарній, – циклічну модель рефлексії часовості, що і дає змогу говорити про особливий соціокультурний «жіночий час».

Фемінна темпоральність позначається такими маркерами – «тут і зараз» (циклічність, близька до природи), а от маскулінний час – спрямований у майбутнє й до прогресу (лінеарність, акцент на звершення «великих справ»). Тому, жінка почувається у часі доволі заклопотаною і такою, що має поспішати й все встигати – адже, вона є ближча до «буття тут-буття», бо саме вона породжує нове життя: «буття-в-часі», а це специфічний досвід інтерсуб’єктивності (М. Гайдеґер).

Однак, одночасно із цим усім, жінка, як і чоловік, має право бути реалізованою і у соціально-економічному аспекті часу, а для цього «жіноча робота» теж має оплачуватись, отже, «жіночий час» має прямий стосунок до політичного часу й боротьби за права жінок.