Відбулась відкрита лекція «Премудрість Божа у східнослов’янській іконографії: рецепції образу та сучасні інтерпретації»

12 травня  2016 року відбулася відкрита лекція «Премудрість Божа у східнослов’янській іконографії: рецепції образу та сучасні інтерпретації». Цього разу лекторкою була Наталія Демчук — магістр богослов’я,  ліценціант програми з богослов’я ФБФ і студентка стаціонарної програми з іконопису в іконописній школі “Радруж”

20100115_4__340Образ Премудрості Божої у східнослов’янській іконографії складний для розуміння, проте це питання безумовно є актуальним. У наслідуванні Соломонової традиції побудови храму в ім’я Софії залишається відкритим питання намісної ікони.

Звернувшись до старозавітної літератури мудрості та до святоотцівської спадщини, Наталія Демчук представила вербальний образ Софії та звернула увагу на ряд складних питань, що стосуються ідентифікації Софії. Хто ця жінка із древніх старозавітніх текстів? Із ким співвідносити її образ? З Христом? Зі Святим Духом? З Церквою?

Святоотцівське вчення про Премудрість Божу мали безліч спільних ознак, проте неможливо сказати, що отці Церкви зійшлись у єдності думки. Їхня софіологія – це еволюція сприйняття, розгляд у різних ракурсах цього питання, де немає явної антиномії, а радше доповнення цілісного бачення Премудрості у християнській традиції.

dsc_9866Візуальний образ Премудрості, подібно як і вербальний, репрезентований у широкий спосіб. Зокрема, на східнослов’янських теренах є чимало іконографічних типів Премудрості Божої. Лекторка виокремила три основні: Новгородський, Ярославський та Київський. Кожен із цих типів відносно глибокого богослов’я, ставить різні акценти. Зокрема, Новгородський іконографічний сюжет, де центральною постаттю є Ангел Великої Ради (Іс. 9:6; Одкр.10:1), акцентує на тому, що істинною Премудрістю є Христос, як відвічний Логос. У Ярославській іконографії Премудрості центральним є розп’яття Христове (1 Кор. 1:22-30), та Премудрість розуміється як Церква. Натомість Київський тип, в якому ставиться акцент на Богородиці – домі Премудрості (Прип. 9:1-6), можна назвати синтезом попередніх пошуків. Він представляє Премудрість у повноті сприйняття Церкви, Богородиці, Христа та Трійці.

Підсумовуючи свою доповідь, Демчук Наталія представила сучасні виклики, пов’язані із цією тематикою, а зокрема те, що східнослов’янська іконографія Премудрості Божої через свою складність не є поширеною серед вірян. Проте богослов’я, вкладене у ці ікони, не може бути забутим, тому ідентифікація Софії потребує переосмислення та нового підходу, можливо і нових іконографічних сюжетів, що стануть мостом для розуміння Премудрості у ширших колах, а отже і мостом до єднання з Богом.