На лекторії СУА презентували доповідь про українок, які перебували на роботах у Райху під час Другої світової війни

????????????????????????????????????

27 жовтня 2015 р. гостею лекторію була доцентка кафедри історії та теорії соціології, кандидатка історичних наук Тетяна Лапан. У своєму виступі доповідачка підкреслила потребу глибшого вивчення жіночої участі у війні. Актуальності даній темі, без сумніву, додають події воєнного сьогодення в Україні.

Доповідачка наголосила, що однією з дотичних тем до загальної і широкомасштабної теми – українські жінки під час Другої світової війни, є проблема українських жінок, вивезених (мобілізованих) на примусові роботи до Райху. Вагому частку серед українських робітників у Райху займали саме жінки. Чоловіки-українці, на той час, входили до різних військових формувань  (радянська армія, ОУН-УПА, польські військові сили), а жінки найчастіше використовувалися, як робоча сила на безпосередньо окупованих українських територіях, так і у ІІІ Райху.

Тетяна Лапан представила жіночі стратегії виживання в час війни, різні чинники адаптації українок у Райху. У доповіді йшлося про особливості німецької пропаганди щодо мобілізованих робітників, а також про те, як людські відносини дуже часто ламали певні стереотипи. Особлива увага була звернена на те, що українки з дистрикту Галичина у Райху працювали, в основному, у сільському господарстві чи у невеликих приватних підприємствах. Українки ж з прифронтових областей, так само як і з Райскомісаріату Україна, були спрямовані у табори праці.

OST kartkaТакож у доповіді особливу увагу звернено на наступні аспекти проблеми:

  1. мобілізовані до Райху (як остівки, так і робітниці із дистрикту Галичина (ширше генерал-губернаторство) – це неповнолітні дівчата 12-15 років, а також молоді дівчата та жінки до 40 років;
  2. до Райху потрапляли сироти, українки з неповних або багатодітних родин;
  3. момент виїзду і розставання з родичами як перший травматичний досвід для українок;
  4. медична перевірка, т. зв. «чистилища» як другий травматичний досвід ;
  5. біржі праці (arbeitsamt, арбайтзамти) – як ринок вибору німцями робочої сили;
  6. соціальна адаптація українок у Райху;
  7. жіночі долі українок після закінчення війни.

У другій частині лекції cлухачі лекторію мали можливість заслухати найяскравіші сторінки зі спогадів очевидців подій.

 

Довідка

Тетяна Лапанкандидатка історичних наук (2005), доцента кафедри історії та теорії соціології. З 2005 по 2006 рр. координаторка Міжнародного проекту збору документальних свідчень про долі людей, яких було залучено до рабської та примусової праці під час Другої світової війни (Хаген, Німеччина, 2005-2006) (записано 40 інтерв’ю). У 2007 р. консультант проекту «Усна історія деколективізації в Україні 1990-х років: селянський досвід» (Саскачеванський університет, Канада, 2007) (записано 20 спогадів). У 2008 р. консультантка проекту Львівської обласної державної адміністрації щодо запису свідчень про голодомор 1932-1933 рр. на території Західної України («Національна Книга пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Львівська область» (Україна, Львів, 2008) (записано близько 150 спогадів). Сфера наукових зацікавлень: історія західної класичної та сучасної соціології, історія української соціології, усна історія, історія Другої світової війни, жіноча історія.