“Згоріла за власним бажанням” проблема емоційного вигорання педагогів // Наталія Мачинська

Стати вчителем – це на все життя.

«Це – як наркотик, – сміючись,  додає молода вчителька, – спробуєш один раз і вже не зможеш жити без цього».

Часто ми, не замислюючись, починаємо дратуватися через найменші дрібниці; друзі, яких ми завжди радо зустрічали – викликають у нас раптовий гнів чи зневагу; побутові справи, які супроводжують нас щодня, починають видаватися нам «покаранням» чи «Голгофою», а улюблена справа стає настільки складною, непотрібною, надміру об’ємною, що ми починаємо задавати собі запитання: «А чи потрібно це мені?». Що це? Втома, виснаження, вікові зміни, перепади настрою? Один із варіантів відповідей – виснаження, перевтома. І найчастіше такий стан пов’язується з нашою професійною діяльністю. Лікарі і бухгалтери, педагоги і продавці, менеджери та працівники крамниць, льотчики і касири, інженери та мистецтвознавці, керівники та підлеглі – ніхто з них не може бути чітко впевненим у тому, що на певному етапі життя не відчує такого стану. І тому ми будемо говорити про професійне вигорання.

Термін “burnout” (емоційне вигорання) був запропонований американським психіатром Фрейденбером в 1974 р. А йому традиційно передує стрес. Стрес, або загальний адаптаційний синдром (Г.Сельє) характеризується такими чинниками: стадія тривоги, стадія резистентності (опору); стадія виснаження. «Професійне вигорання» – третя стадія стресу, що характеризується стійким неконтрольованим рівнем збудження. Ми спробуємо і визначити основні чинники, які викликають стрес; і знайти способи врегулювання особистісного самопочуття; і виконати певні вправи для самозаспокоєння і, можливо, для допомоги інших, і….

Але тепер – декілька слів про психологічні чинники нормалізації стресу:

1. Основним в житті повинне бути змагання з самим собою, а не з оточуючими.

2. Розуміння відносності будь-яких оцінок подій, що відбуваються в нашому житті, зменшує стрес від невдач.

  •    Господи, даруй мені спокій, щоб змиритись з тим, що змінити я не в змозі
  •    Дай мені хоробрість, щоб змінити те, що я в силі змінити
  •    І даруй мені розум, щоб відрізнити одне від іншого

3. Якщо ми не можемо змінити ситуацію, то необхідно змінити своє ставлення до неї.

4. Жити по совісті — це означає рідше потрапляти в стрес, оскільки в цьому випадку оцінку нас тими, хто живе не по совісті, можна просто не враховувати.

5.Важливо пам’ятати про те, що на Землі зараз живуть сотні мільйонів людей, які, потрапивши в наше нинішнє становище, вважали б себе на вершині щастя.

І ще декілька практичних порад:

  • орієнтуватися тільки на власні цілі;
  • поважати свої бажання і потреби;
  • не залежати від схвалення оточуючих;
  • навчитися раціонально організовувати свій час;
  • поєднувати роботу з відпочинком;
  • вчасно переключатися на інші види діяльності;
  • реалізовувати себе одночасно в кількох напрямках;
  • не зводити свою задачу до категорії надзвичайної;
  • на ставити на карту все заради єдиної цілі.

І на завершення:

  1. Чим би ви хотіли по-справжньому зайнятися?
  2. Чому б ви хотіли присвятити своє життя?
  3. Куди б ви вклали свої гроші?
  4. Якою б людиною хотіли стати?….

Інколи відповіді на прості запитання, які поставлені у відповідний час  у певному місці та конкретною особою можуть змінити наше життя.

Наталія Мачинська