Відкрита лекція Алли Швець «Се є багато бути жінкою – а ще важче бути мужчиною, вояком»: Перша світова війна крізь призму жіночого письма»

10 травня 2023 року запрошуємо на відкриту лекцію «Се є багато бути жінкою – а ще важче бути мужчиною, вояком»: Перша світова війна крізь призму жіночого письма»

Доповідачка – Алла Швець – докторка філологічних наук, заступниця директора з наукової роботи Інституту Івана Франка НАН України.

Час проведення15.00–16.30

Місце проведенняГуманітарний факультет Українського католицького університету, авд. 424 (семінарська кімната) (м. Львів, вул. Козельницька, 2а)

Можливе приєднання онлайн на платформі Zoom за покликанням: http://surl.li/gukva

Meeting ID: 828 0744 7714
Passcode: 009946

Війна залишає свою страшну печать не лише в історії світу, людства, а й у долі кожної людини. Історія багатолітньої боротьби України з російсько-імперським злом зрезонувала в широкому антивоєнному дискурсі українського письменства, який охоплює різні проблеми антропологічного виміру війни – життя в окупації і виживання в полоні, звірства й безчинства загарбників, героїчне подвижництво, трагедія людини на фронті. На тлі широко представленого в українській літературі чоловічого голосу про Першу світову війну, жіночий антивоєнний дискурс постає не менш промовисто передовсім своєю фемінно акцентованою рефлексією війни, підсиленою загальногуманістичною, екзистенційною, національною проблематикою, розлогим людинознавчим діапазоном проблеми «війна і доля людини».

Травматичний досвід воєнного катастрофізму, особисте його переживання й осмислення знайшли відлуння в антимілітарній прозі Наталії Кобринської, Ольги Кобилянської, Катрі Гриневичевої, Ольги Дучимінської, Марійки Підгірянки. Причому кожна з цих письменниць досвідчила на собі страшні жахіття воєнної хуртовини, хоч і перебуваючи по той бік лінії фронту. Завдані війною переживання письменниць, транспонуються у внутрішній простір їхніх героїв, які зазнають тривкого воєнного синдрому. У парадигмі художнього зображення війни домінує експресіоністське світобачення авторок з експлікацією мотивів душевного і фізичного болю, втечі, примусового виселення, межових станів буття, онтологізації смерті, колективного переживання війни, дитячої рецепції війни, віри і молитовності, архетипів народної пам’яті, гендерної візії війни.