Відкрита лекція Ірини Левчук “Персоніфікація лідерства: на прикладі діячок українських, польських та єврейських жіночих організацій у Другій Речі Посполитій”

26 листопада 2021 р. запрошуємо на відкриту лекцію “Персоніфікація лідерства: на прикладі діячок українських, польських та єврейських жіночих організацій у Другій Речі Посполитій”

 

Доповідачка Ірина Левчук  кандидатка історичних наук, викладачка історії у Біотехнологічному ліцеї «Радовель». Випускниця Рівненського державного гуманітарного університету історико-соціологічного факультету. У березні  2018 р. здобула науковий ступінь кандидатки історичних наук у Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича. Того ж року дисертація на тему «Діяльність польських, українських та єврейських жіночих організацій у Другій Речі Посполитій: компаративний аналіз» посіла II місце на XII конкурсі імені Єжи Ґєдройця у номінації «кандидатські роботи».

Сфера наукових зацікавлень: жіночі організації у Другій Речі Посполитій, проблема торгівлі жінками в міжвоєнний період, персоніфікація жіночої історії.

Дане дослідження є частиною  монографічної праці: «Промоутерки змін: діяльність жіночих організацій у Польщі міжвоєнного періоду».

Час проведення: 16.30 – 18.00

Місце: Гуманітарний факультет УКУ (вул. Козельницька, 2а), авд. 424 (семінарська кімната)

 

Досліджуючи історію жіночого руху у міжвоєнній Польщі, аналізуючи діяльність українських, польських та єврейських жіночих організацій неможливо легковажити життєвими шляхами їхніх лідерок. Адже досить часто організований рух певних соціальних груп є результатом дій харизматичного лідера/лідерки чи лідерів. Подекуди їхні життєві перипетії – особисті поразки й перемоги, переживання й страждання – є опосередкованими каталізаторами їхньої громадсько-політичної активності, такими, які в той чи інший спосіб відображаються в ідеології та практиці тих прибічників, яких вони очолюють.

Під час лекції ми розглянемо загальне тло, на якому формувався жіночий рух, а також детально розглянемо діяльність та життєві долі найяскравіших представниць жіночих організацій,  що діяли у 1918–1939 рр. в Польщі: Мілени Рудницької  – з 1928 р. голови Союзу Українок, депутатки польського сейму (1928–1935 рр.); Михайлини Мосціцької – протекторки “Громадського об’єднання працюючих жінок” (Związek Pracy Obywatelskiej Kobiet – ZPOK), активної громадської діячки та дружини польського президента Ігнація Мосціцького; Рози Померанц-Мельцерової – ініціаторки постання у Львові “Жіночої міжнародної сіоністської організації” Womens International Zionist Organization (WIZO) та “Кола єврейських жінок” (Kola Kobiet Żydowskich – KKZ), єдиної представниці єврейок у польському сеймі (1922–1927 рр.).