Про підсумки воєнного весняного семестру 2021/22 н.р.: нові смисли академічної програми

Весняний семестр 2021/2022 н.р. ввійде в історію з приміткою «воєнний». Нахабне та безпідставне вторгнення російської федерації до України 24 лютого 2022 р. кардинально змінило життя кожного українця та українки. Війна перекреслила усі плани та зруйнувала мрії. Та найгірше – тисячі жертв мирних мешканців, серед них й сотні невинних дитячих життів… тисячі поранених, скалічених тіл і душ… мільйони тих, хто втратили свої домівки і змушені шукати порятунку за кордоном…Російські війська руйнують усе довкола, не шкодуючи ані людські життя, ані школи та університети, лікарні та церкви.

З початком повномасштабної війни нам довелося переосмислити роль освіти, науки та університету загалом у справі розбудови нашої спільної домівки – України. Ми переконані, що після української перемоги у кровожерливій війні мусимо зі всієї сили братися за відбудову нашої держави, утверджувати цінності людського життя, гідності та свободи, права на національне самовизначення. Тому зараз ми не покладаємо рук і віримо в перемогу та визволення України!

Впродовж цього весняно-воєнного семестру з особливою наполегливістю та допитливістю слухачі академічної програми Центру СУА з жіночих студій в УКУ відвідували запропоновані курси і по-новому відкривали для себе їх актуальність, припасовуючи до воєнних реалій українського сьогодення.

Зокрема, курс «Women Nobel laureates and historical fiction», який обрали для вивчення студентки-філологині 3 курсу початково задумувався як літературний екскурс творами жінок-авторів, які отримали Нобелівську премію з літератури. В сучасних умовах акценти увиразнилися. Авторка курсу – завідувачка кафедри філології Гуманітарного факультету УКУ Наталія Працьовита зазначає, що на курсі спільно із студентами вона займалася пошуками відповідей на питання, що саме художня література може розповісти нам про історію? Яким чином література може висвітлювати переживання і травми? І як жінки-авторки переосмислюють історію та травми своїх спільнот з жіночої точки зору?

Наталія Працьовита цитує Тоні Моррісон, лауреатку Нобелівської премії 1993 року:

«Немає часу для відчаю, немає місця жалю до себе, немає потреби в мовчанні, немає місця для страху. Ми говоримо, пишемо, робимо мову. Так лікуються цивілізації».

Студентка Тетяна Олексенко. Фото: Марина Бондар-Творовська

В рамках академічної програми Центру СУА з жіночих студій в УКУ відбувався ще один спецкурс кандидатки історичних наук, завідувачки кафедри історії Гуманітарного факультету УКУ Оксани Вінниченко  “Наречена, дружина, вдова, покійниця…: жінка в театрі життя від Античності до ранньомодерного часу”. Слухачка курсу студентка 3 курсу програми «Історія» Тетяна Олексієнко ділиться своїми враженнями від курсу:

«Я отримала справжнє інтелектуальне задоволення від курсу пані Оксани Вінниченко, який, з одного боку, мав чітку структуру та регламент, а з іншого, лишав багато місця для дискусії, які виходили за межі запропонованих матеріалів. В центрі опинялись такі знакові для XX та XXI століть теми, як агресивний фемінізм та заново винайдена жіночість, гендерна різноманітність та релігійний консерватизм, деконструкція суспільних моделей поведінки та пошуки власної ідентичності.  Досліджуючи активну чи пасивну роль жінки в історичному процесі, ми не просто рухалися від Античності до модерну, а трималися спільного виміру та спільної перспективи, намагаючись розгледіти минуле через призму теперішнього та, подекуди, і майбутнього часу.

Курс акцентував на все ще відкритих питаннях «жіночої історії»: чи потрібно писати окрему історію про жінок, чи історію для жінок, чи буде достатньо «розбавити» класичну подачу жіночими сюжетами? Я вважаю, що він є корисним і актуальним. Особисто мене він спонукав замислитись не лише над питанням, як зміниться історичний наратив, який викладають у підручниках, якщо жінки займуть в ньому належну роль, а й над тим, як змінилась би сама історія, якби її творили жінки..?»

Непростий 2021/2022 навчальний рік наближається до завершення. Ми вдячні Союзу українок Америки за різносторонню підтримку діяльності Центру СУА з жіночих студій в УКУ, завдяки якій можемо з новою силою обдумувати та говорити про голос жінок у сучасних умовах крізь історичну ретроспективу.