Академічна програма Центру 2022-2023 н.р.

ВЕСНЯНИЙ СЕМЕСТР

ЗЛОЧИННИЦЯ/СПІВУЧАСНИЦЯ/ЖЕРТВА: ЖІНКИ У ДЕВІАНТНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ ПРАКТИКАХ ПОВСЯКДЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ XVI–XVIII століть

Лектор: Олексій Вінниченко

Анотація курсу

Становище жінки в українському соціумі XVI–XVIII ст. сучасні дослідники зазвичай відтворюють, базуючись на тодішніх законодавчих і розпорядчих приписах. Останні, однак, демонструють лише формальну його сторону: те, як ранньомодерна жінка мала діяти, що їй дозволялось чи заборонялось робити згідно із законами та відповідно до свого соціального походження. Проте повсякденне життя не завжди беззастережно підпорядковувалось юридичним приписам, суспільство могло підходити формально до їх виконання (чи навіть ігнорувати їх) та / або керуватися усталеною неписаною традицією. Тож девіантні практики будь-якого часу виступають свого роду «лакмусовим папірцем», який дозволяє історику унаочнити різноманітні аспекти соціального, повсякденного і приватного життя та – крізь призму екстраординарних кримінальних казусів – з’ясувати, що ж становило норму для людини минулого, а що виходило поза її межі. Особливо це стосується місця й ролі жінки, стереотипів і уявлень про неї у персональній ментальності окремого індивідуума чи загалом у колективній свідомості представників ранньомодерного соціуму. Тим більше, що тодішні право та менталітет досить широко трактували поняття кримінальної злочинності, зараховуючи до неї такі злодіяння, які або заторкували особисте життя чи свідомість жінки, або вважалися «жіночими» злочинами – перелюб, відьомство, дітовбивство тощо.

У писемних джерелах з ранньомодерної історії українських земель часів Речі Посполитої кримінальні практики представлені майже виключно судовими матеріалами. Вони охоплюють широкий спектр різноманітної актової документації, включаючи заяви постраждалих (протестації, маніфестації), свідчення (атестації, реляції), позови, протоколи допитів без та із застосуванням тортур, зізнання злочинців (конфесати), акти інквізиції (слідства), присяги сторін, зрештою декрети (вироки). Однак їх комплект стосовно конкретних злочинів є далеко не завжди повний, особливо бракує заяв, свідчень та розповідей самих злочинців, свідків і жертв, а наявні судові акти (найперше позови й вироки) дуже часто надміру формалізовані і не дають повної картини кримінальної злочинності. Тож про якусь статистику, частоту й типологію злочинів за участі жінок у ранньомодерний час доводиться говорити з певною долею умовності. У такій ситуації для історика результативним залишається застосування мікроісторичного підходу: докладно вивчати окремі кримінальних справ, які інформаційно відносно повніше репрезентовані в наявних джерелах, прискіпливо аналізуючи кожен їх нюанс і кожний вислів.

Відтак пропонований спецкурс відрізнятиметься від традиційних навчальних курсів: у ньому майже не буде традиційних лекцій, натомість під час занять студенти спільно з викладачем будуть розглядати (з елементами змагального процесу) й аналізувати оригінальні джерельні матеріали про конкретні випадки кримінальних правопорушень ранньомодерного часу, в яких організаторками, учасницями або постраждалими виступали жінки. Серед запропонованих казусів будуть як типові злочини того часу (такі, як пограбування, розбої, підпали, побиття, вбивства, святокрадства), так і ті, що вважалися тоді «жіночими» або були спрямовані суто проти жінок – перелюб, розпуста, ґвалт, проституція, дітовбивство, відьомство та інші. Практичне опрацювання джерел про «жіночий» вимір ранньомодерної злочинності дозволить студентам здобути досвід, по-перше, виокремлення та інтерпретації відомостей про жінок в актових документах XVI–XVIII ст., по-друге, прикладного застосування мікроісторичних підходів для вивчення «жіночої» історії, по-третє, аналізу стереотипних уявлень про жінку в ранньомодерному соціумі, що знайшли відображення у свідомості учасників кримінальних і загалом девіантних практик того часу (в тому числі й самих жінок).


ЖІНКИ ПОЛЬСЬКОГО КОРОЛІВСЬКОГО ДВОРУ (XIV–XVII ст.)

Лекторка: Тетяна Гошко

Анотація курсу

Гендерні студії в українській історіографії за невеликим винятком не сягають у минуле далі ХІХ ст. Гендерна проблематика в Україні в основному асоціюється із дослідженнями щодо XIX–XX ст., в яких питання фемінізму переплітаються із питаннями націоналізму і державотворення. Це може бути пояснено тим, що лише у цей час гендерна ідентичність стає результатом особистісного вибору й інтелектуального переосмислення, а в рамках середньовіччя і ранньомодерної доби це радше певна даність. Насправді, гендерна проблематика набагато глибша і непогано розроблена в сусідніх країнах. Цей дослідницький напрям успішно розвивається у польській історіографії (М. Богуцька, А. Карпінський А. Бартошевич, У. Совіна та ін.). Є серйозні напрацювання в історіографії білоруській (Н. Сліж). В українській історіографії за невеликим винятком проблема жінок в історії фігурувала лише в окремих статтях, написаних на маргінесі інших дослідницьких тем. І це при тому, що саме у Львові було видано одну із перших розвідок про жіночу історію ранньомодерної доби, автором якої була Люція Харевичова.

Історію давніх століть писали чоловіки і для чоловіків. Джерела значно менше оповідають про жінок, їхні життєві стратегії, їхню роль у житті того чи того соціуму. А поміж тим, без дослідження різних аспектів жіночої історії наші знання про минуле будуть далеко не повними.

Дослідники вивчають не лише правове становище жінки, а й її господарчу діяльність, опікунські функції, посередництво в різних справах, насамперед їхніх чоловіків та родичів, тощо. Немалою популярністю у Польщі користується проблематика, пов’язана із проституцією та чаклунством, що здебільшого концентрується на жінках.

Одним із важливих аспектів гендерних студій є проблема місця жінок у системі влади, їхнього впливу на внутрішню і зовнішню політику держав, на співвідношення сил у Європі. В цьому контексті важливим є вивчення ролі жінок у правлячих європейських домах.

Українські землі довший час перебували у складі Польського Королівства. Відтак, закони, норми і право польської держави безпосередньо визначали життя різних верств населення на руських теренах. Історія Корони Польської – органічна частина історії України. Чималу роль у житті польської держави відігравали жінки при королівському дворі (дружини, сестри, доньки польських королів). Вони часто мали власний двір, власні служби, і власні політичні та економічні інтереси, які наполегливо і послідовно відстоювали, навіть якщо це було часом всупереч інтересам держави. Більшість із них були непересічними особистостями свого часу. Вивчення їхнього життя і діяльності може додати чимало  цікавих штрихів до вивчення історичної епохи, якій вони належать.


WOMEN’S LITERATURE IN FILM ADAPTATIONS

Лекторка: Наталія Дорфман

Анотація курсу

The course aims to familiarise students with prominent pieces of 20th-century English-language literature written by women and adapted into films. Students will learn to view the major issues important to women’s writing in the broader context of 20th-century literary movements, as well as to analyse and evaluate the artistic significance of texts written by women in relation to literary traditions. Additionally, the course is intended to elucidate the most influential theories of cinematographic adaptations of literary works and to develop student skills of comparative analysis. In the course, the film adaptation is viewed as a result of inter-semiotic translation, and literary texts are studied in their relation to both the screen versions and the cultural-historical context of the age /